Як називається політичний режим, при якому громадяни мають право обирати лідерів?

мають право обирати собі господаря, то це влада народу, чи добровільна здача своїх прав. Як бачимо в тоталітарних режимах теж є така процедура виборів, але різниця є. І суть в тому що з усіх перелічених найбільша децентралізація влади в демократії і то може посуватися, як в сторону узурпації так і в сторону децентралізації, громадянського суспільства

Монархія😹😹😹😹🙏🙃

класна гра🤩🤩🤩🤩🤩🤩

прикольна гра

лол сейчас бы монархию

Історично першою такою концепцією та формою її практичного втілення була класична ліберальна демократія. Головна ідея лібералізму — ідея індивідуальної свободи. У зв'язку з цим ліберальна демократія на перший план ставить громадянську свободу, яка ґрунтується на реалізації особистих прав і свобод індивіда. Наявність в індивіда громадянських та політичних прав і свобод надає йому можливості впливати на державу з метою задоволення особистих і спільних потреб. Ліберальна демократія не заперечує безпосереднього волевиявлення народу, але віддає перевагу представницький демократії, основні елементи якої — конституційність та обмеження політичного панування. Воля народу делегується представникам, котрі під час прийняття політичних рішень виражають цю волю самостійно і під власну відповідальність. Демократію розуміють як відповідальне правління. Лібералізм виник як ідеологія буржуазії, тому концепція класичної ліберальної демократії відбиває передусім інтереси класу буржуазії.

Тому кажуть, що демократія обов'язково включає такі елементи: виборність органів влади, поділ державної влади на три гілки законодавчу, виконавчу та судову, підпорядкування меншості більшості, захист прав меншості, наявність політичних прав і свобод.

Інколи демократію називають договірною формою правління, а інколи — перекрученою формою народного врядування, згідно з поділом усіх форм правління на шість можливих типів: тиранія як спотворена форма монархії, олігархія як спотворена форма аристократії та охлократія як спотворена форма народовладдя. Чиста демократія не викликала захоплення ані у філософів-аристократів, таких як Сократ зокрема, ані у прибічників мішаної форми правління, таких як Аристотель. Її часто протиставляли, так званим, складеним державним устроєм (де було змішано елементи монархічного, аристократичного та демократичного правління), типовим для Класичної Греції та Республіканського Риму. В сучасному світі все ще змішують поняття демократії (народовладдя) з конкретним проявом її — формою державної влади, яка є зручною в сучасному світі з ринковою економікою, зокрема у США та країнах Західної Європи. Тому кажуть, що демократія обов'язково включає такі елементи:

Демократія виникла у Стародавній Греції, стародавні греки були також першими дослідниками її феномену. Крім того в Елладі був поширений такий поділ держав за формами правління: «один керівник» (монархія), «перший, найкращий, здатний + сила, влада» (аристократія) і «народне правління» (демократія). Однак, у Стародавній Греції (так само як і у Стародавньому Римі) рабів і чужоземців не відносили до громадян — демосу. Те саме стосується і деяких середньовічних держав, які називали демократичними, адже влада належала народу (виборність влади), але при цьому певну, досить велику, частину суспільства просто не відносили до народу, представники цієї решти не мали права голосу. Тому деякі дослідники вживають такі терміни, як рабовласницька демократія (до якої відноситься й Афінська демократія), феодальна демократія, буржуазна демократія, соціалістична демократія тощо.

Саме слово «δῆμοκρατία» сформувалося в наприкінці VII ст. до н. е. — на початку 4 століття до нашої ери на позначення політичної системи, яка тоді існувала у деяких грецьких містах-державах, зокрема у Мегарах та Афінах[4] («Необмежена свобода», Афінська демократія).

Запозичення з грецької мови; грец. δῆμοκράτία етимологічно «народне управління» є складним словом, утвореним з основ іменника грец. δῆμος «народ» і χράτέω «правити, володіти; бути сильним», пов'язаного з χράτος «сила, влада».[2][3] При цьому, владу мали не всі дорослі люди, а лише громадяни, тобто тільки ті люди, котрі входили у громаду, мали громадянські права і могли голосувати, тобто обирати владу і приймати важливі рішення. Всі інші мешканці дему, котрі не мали громадянських прав не брали участі в голосуванні і управлінні спільними ресурсами.[джерело?] У новогрецькій грец. Δημοκρατία отримала нове значення і використовується на позначення республіки як форми державного правління.

Демокра́тія, народопра́вство[1] — політичний режим, за якого єдиним легітимним джерелом влади в державі визнається її громадяни. При цьому управління державою здійснюється народом, безпосередньо (пряма демократія), або опосередковано через обраних представників (представницька демократія). Іноді демократію визначають також як набір ідей і принципів, що стосуються свободи, власне, вона і являє собою інституціональну свободу. У формулюванні 16-го президента США Авраама Лінкольна, демократія — врядування «іменем народу, силами народу і для народу».

Melania, треба. Но похоже шо розро... взяли ці питання з інтернету, а ти сидиш і голову ламаєш, чи не так?🤦